Така правова позиція підтверджена Верховним Судом у справі № 757/28375/21-ц за позовом фізичної особи-позичальника проти фінансової компанії про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.
Зокрема, в якості підстави для позовної вимоги про визнання кредитного договору недійсним позивач посилався на порушення відповідачем як фінансовою установою ліцензійних умов, якими заборонено видачу кредиту з вираженням позики в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
У вказаній справі команда юристів Lamwell представляла інтереси фінансової компанії і обґрунтувала позицію щодо того, що ліцензійні умови не є «актам цивільного законодавства» в розумінні ст. 203 ЦК України, адже вони спрямовані на врегулювання відносин виключно між ліцензіатом та здобувачами ліцензії. Тобто цей документ має своїм спрямуванням врегулювати умови і порядок отримання ліцензії на провадження фінансової діяльності, однак він не регулює взаємовідносини між фінансовою компанією та її контрагентом і не передбачає таких наслідків порушення ліцензійних умов, як визнання кредитного договору з позичальником недійсним.
В результаті Верховний Суд прийняв рішення на користь фінансової компанії, підтвердивши законність та обґрунтованість вищенаведеної позиції. Верховний Суд у постанові наголосив, що «установивши, що закон не визначає недотриманням ліцензійних умов при укладенні кредитного договору як підставу для визнання такого договору недійсним, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові».
Таким чином, правова позиція, сформована командою Lamwell для захисту інтересів Клієнта, була підтверджена Верховним Судом і Lamwell вдалося захистити Клієнта від намагань недобросовісного позичальника уникнути повернення боргу через безпідставне оскарження кредитного договору.
